Озаринці. Ювілейний знак
Лірична сторінка
"Щоб  Ваші бажання були в захоплені від Ваших можливостей!"
Ця сторінка, присвячена романтичним і закоханим в  свій народ, в своє село, в своє Поділля озаринчанам!
Можливо, це перші публікації. І, дякуючи інтернету, їх почують по всій землі.
Дорогі  друзі, ми чекаємо від Вас листів з новими віршами, а,
можливо, поемами.
Белая берёза
                                
Г.Шаркевич
Белая берёза
Ветви опустила
О чём она думает?
О чём загрустила?
        Не о том ли, что зимою
        Её трудно различить?
        Не о том ли, что зимою
        Редко птица закричит?
А когда проходишь мимо,
То стараешся вздохнуть:
"Как бы ей этой зимою
Листья шумные вернуть?
        Как бы позднею зимою
        К корке губами припав,
        Соку чистого, святого,
        Напиться, её обняв ? ".

                             
  28.12.1976 год

Перше Травня
                                                Петро Гнатик
Перше Травня, сонцем сяє –
свято праці і весни!
Щастя Вам, добра бажаєм,
щоб здорові всі були!

Рідних, друзів і знайомих,
Батька - Матір, бережіть.
Мир і радість у Вашім домі,
хай Вас Бог, завжди хранить!

Перше Травня, свято лине,
зачаровує Весна.
Рідну Неньку - Україну,
славить працею земля!!!


Чорнобильцям
                                     Петро Гнатик
Чути, Чрнобиля дзвін,
Пекло - нагадує він.
Всохла земля нанівець,
Біль у мільйонів сердець.

Слава мертвим, слава живим!
Зупинили Чарнобиля дим...
Захистили. Мужність - не страх.
ВАМ, ВІЧНАЯ СЛАВА В ВІКАХ!!!

ОЗАРИНЕЦЬКИЙ СМІХ, НА СНІГ!!!     
                                           Петро Гнатик

Зажурився кум Гаврило,
скільки снігу навалило!
Якби цукор тоб не спав,
самогоночки нагнав!
Та залив би у машину,
замість клятого бензину.
Що Ви куме? Це каприз!
Сів на санки, з гірки вниз.
Оце куме "Лімузин"!!!
І не треба, Вам, бензин!



           День Перемоги
                                                   Петро Гнатик

Сьогодні день чудовий!
Сонце в небі сяє,
Гримлять кругом салюти,
мелодії звучать...
Крокують Ветерани,
щемлять на серці рани,
День - Перемоги, свято,
а на душі печаль.
Синів не дочекалась,
зажуреная Мати...
Трикутники - листи,
впали на долонь...
В святій землі лежать,
вічним сном солдати.
Горить у обеліска,
Пам"яті - вогонь!
Спасибі Вам велике,
наші Ветерани!
За нас життя віддали,
подарували нам.
Хай Вас, минає лихо
і не турбують рани.
НАВІКИ - ВІЧНІ, СЛАВА!
БЕЗСМЕРТНА, СЛАВА, ВАМ!!!


 
З святом СІМ"Ї, земляки!
                                                               Петро Гнатик

День сім"Ї - велике свято,
Знають Мама, я і Тато...
Бабушка, дідусь і внуки,
Золоті у всіх нас руки.
Бо вчимось ми всі старанно
І працюєм бездоганно.
Квітне радістю земля,
Ми єдині! Ми сім"я!
Любов серце зігріває,
Батьківщина розцвітає!
Підростають малюки...
З святом СІМ"Ї, земляки!!!

Тече вода...
                                           Петро Гнатик

Тече вода в синє море
Із рідного краю.
Вода чиста та прозора,
З вітром розмовляє:
"Лети, вітре, молоденький,
Поміж берегами.
Зачаруй моє серденько,
Ніжними словами".
Довго хвиля гомоніла,
З вітром в чистім полі...
І тихесенько все плила,
Вбік своєї долі.

Детство, где ты?
                                                Петро Гнатик

Детство - детство, прошлое не забыто...
Детство - детство, как во сне прожито.
Босыми ногами, я гулял по полю,
Песни пел с ветрами, песни на раздолье.

Детство умывалось, ливнями - дождями,
Солнцу улыбалось, детскими губами.
Детство одевалось в белые туманы,
Птицей улетало, в сказочные страны.

Детство - детство, сын у колыбели...
Как мгновенье, годы пролетели.
Я лечу за ними, вдаль, по свету...
Может заблудилось...
          Детство - детство, где ты?


                    
    * * *
                                                    Петро Гнатик

Любовь, она есть или нет,
Но счастье большое, любить.
Встречать ранним утром рассвет
И в лодке по жизни с ней плыть.

Летят наши чудо - года
И сердце стучит вновь и вновь...
Любимой, ты, будешь всегда!
Взаимная наша любовь!!!

 
Зажурилась Синагога
                                                       Петро Гнатик

Зажурилась Синагога,
Стіни гірко плачуть.
Всі подалися до Бога,
А її не бачуть.
Залишили її бідну,
В гіркій сиротині...
Доживати своє життя,
У чужій родині.
Де - коли, таке буває,
Рідня покидає.
Щож робити сиротині,
Свій вік, доживає.


 
"Озаринецький Коровай"
Петро Гнатик
Посеред степу стежечка в’ється,
Пролягла стежина до моїх воріт.
Моя Батьківщина, рідна Україна!
Україно рідна - мій коханий світ.

Приспів:
Україна моя, піснями багата.
На широких ланах щедрий урожай.
Завітайте до нас, в будні і на свята...
Променить на столі, пишний Коровай

Посеред степу, пісня лунає...
То хлібороби з поля ідуть.
І Батьківщину, рідну Україну,
Україну рідну, величають!

Приспів:

Посеред степу жито - пшениця,
Пісню співає, матінка - земля.
Моя Батьківщина, рідна Україна,
Україно рідна - доле ти моя!

Приспів:

Україна моя, піснями багата.
На широких ланах, щедрий урожай.
Завітайте до нас, в будні і на свята...
Променить на столі, пишний Коровай!!!


Озаринецький Коровай,
Тільки його вибирай!
На весілля, на хрестини...
Для гостей і для родини!
Озаринці - щедрий край
Тут гостинний Коровай!!!


* * *
                                                    Петро Гнатик
Конституция - народу,
Депутатам - беспредел...
Голосуют как-бы вроде,
Но другие, не удел...
Двадцать карточек на лапу,
Нажимает, за всех, Он.
Получают же зарплату –
Конституция, закон.
Наслушались люди сказок:
"Кнопкодав, за дядю"...
Когда будет же порядок,
(У "Верховній Раді"???)

Мое село
Петро Гнатик
Моє село - найкраще в світі!
Природа ніжна й чарівна.
Щасливі Озаринецькі діти,
Бо в їх душі, завжди весна.

Цілюща тут свята водиця,
Природа, квіти - аромат.
Зір зачаровує пшшениця,
Дає наснаги диво - сад!

Озаринці - ніжна перлина,
Аж до небес церковний дзвін!
Щасливо тут живе людина,
Співа в труді, природі ГІМН!!!

КОЛИСКОВА.

Петро Гнатик
(Озаринецьким хлопчикам та дівчаткам)
День темрявою вкривається,
Вечір з сонечком прощається.
Ніч шепоче баю - бай,
Спи дитятко засипай.
Ніч шепоче баю - бай,
Спи, дитятко, засипай.

Натомились твої ніженьки,
Обійшли усі доріженьки...
Захотіли очі спатоньки,
Руки тягнуться до Матінки.
Спи, дитятко засипай,
Баю, баю, баю - бай.

Навіть, місяцем - колискою,
Ніч гойдає, як берізкою.
Заглядає у віконечко,
Щоб тобі, приснилось сонечко.
Спи дитятко засипай,
Баю, баю, баю - бай.


                      * * *

                                                        Петро Гнатик

Так! Озаринці щасливі,
Дітки тут живуть красиві.
Їх колишуть - Батько, Мати,
Щей пісні вміють співати.
Щоб росли діти здорові,
Звучать пісні колискові!

                      * * *

                                                            Петро Гнатик

Незалежна і сильна держава,
Самостійна, країна моя!
І гримить навкруги, слава, слава!!!
Розцвітає у праці земля!

Україно моя - рідна нене,
Ніжна мова твоя чарівна.
І на крилах, лечу я до тебе,
Ти надія! Ти радість!! Весна!!!

Ти у серці моїм, Україно,
Дорога Батьківщино моя.
Вільна, сильна, навіки єдина
І свята, найрідніша земля!!!
* * *
                                                            Петро Гнатик
Якщо розуму немає,
То його не буде.
Батьківщина, всім прощає,
Хто її забуде...
Батьківщина - Батька хата,
Велика родина.
Наша школа, рідна Мати,
Бабуся гостинна!
Земля рідна, млин старенький,
З запахом олії...
Батьківщина - рідна ненька
І дитинства мрії!
Якщо, Вам, це все байдуже,
В голові руїна...
Батьківщина, чужий друже,
Рідна Україна!!!
Озаринці
                               Петро Гнатик
Озаринці - земля свята,
Джерела б’ють з цілющою водою.
Проходять дні, летять літа,
А ми завжди пишаємся тобою.

Бо ми є діти рідної землі,
Тут наша школа, друзі, Батько, Мати.
Батьківська хата - Мамині пісні,
Що нас з дитинства вчили шанувати.

Святе село - квітучий рай,
Бо тут живуть прості, чудові люди.
Сердечно любим, милий рідний край!
Таку красу, ніколи не забудем!!!

                   Дитинство

                                                                   Петро Гнатик

Пролетіло дитинство моє яснокриле,
Наче птахи веселі із поля у гай.
Все, що в серці було те хороше і миле,
Але й правду сказать,
                                всьому-всьому є край.

Відлетіли пташки з ними радість і туга, Мрії в даль попливли крізь закоханний світ.
А "Немійка" - ріка, моя щира подруга,
Шле палкий, полумянний, сердечний привіт!

Промайнула зима, а за нею морози.
Прилетів день весни, а за ним солов’ї.
Посажу під вікном, червоні троянди
Ізгадаю про роки, дитячі, свої.
            
Озаринецкие
                                                               Петро Гнатик
Озаринцы - полно друзей прекрасных,
Жизнь разбросала их - во все уголки земли.
Протянут руку Вам и в праздник и в ненастье...
Озаринецкие - всегда полны любви!!!

Спасибо, Вам, за дружбу, и надежность.
Вы супер, настоящие друзья!
Вам доверять и положиться можно,
Нас жизнь свела, не просто и не зря.

Да! Жизнь прекрасна, солнце светит,
Душа поет и так легко дышать.
Спасибо Вам, что дружба есть на свете...
Мне хочется, так руку Вам пожать.


Пісня про маму
                                                     Петро Гнатик

Моя мамо, ти найкраща в світі!
Моє сонце, зірочко моя!
Я люблю тебе, як люблять маму діти...
Я люблю тебе, бо ти - моя рідня.

ПРИСПІВ:
Мамо моя мила, ніжна й чарівна.
Добра і красива, матінка моя!

Ти мені одна на світ відкрила очі
І теплом своїм усіх ти грієш нас
А тепер скажи, чого ти зараз хочеш,
Все ми зробим, матінко, для Вас.

ПРИСПІВ:

Будь здорова і завжди щаслива
І живи рідненька, літ до ста.
Бо життя твоє - як світла й довга нива...
Ти у нас, матусю, ЗОЛОТА!!!



Казковий гай

                     Петро Гнатик Озаринці - 1965 рік.
Я стою на дворі, а вечірні зорі,
Вогниками сяють і летять до ніг.
Падають на віти, наче диво - квіти,
Розійшлись по небу в тисячу доріг.

Десь узявся вітер, знялась хуртовина,
Білосніжні хмари оповили край.
Полонили гори, застелили доли,
Начебто говорять: "Краще не чекай"

У казковім гаю, я тебе чекаю,
Мабудь щастя наше, це любові цвіт.
Перший цвіт калини у погожі днини,
Люба! Пісня наша, облетить весь світ!


Перше кохання

                                Петро Гнатик
Озаринці - 1964 рік.
Люба в тебе щастя - скільки крапель в морі...
Сонце тебе любить, зігріва теплом.
Бачиш зорі в небі, сяють лиш для тебе
І до тебе місяць, лине серебром.

Від усмішки твої, шепчуть зелен трави...
Никнуть вниз дерева, кланячись тобі.
Тихне буйний вітер, дивлячись на вроду,
Явір щось шепоче, молодій вербі.

Як тебе немає, вечір з смутку плаче,
Бліднуть зорі в небі, даль рябіє вмить.
Очі, радість, щастя линуть у безодню...
Тане день веселий, порина в блакить.


Любов - життя
                                                               Петро Гнатик
Життя прожить, не поле перейти,
Ще нам з тобою, довго мандрувати.
Хай б’ється серце, сонечко, світи,
Моїй душі, так хочеться співати.

Моя любов - це я і ти
І нас життя, несе на крилах.
Хай б’ється серце, сонечко, світи,
Свята любов - єдина моя мила.

Вже підросли, діти золоті...
Цвітуть сади, ти з ними розцвітаєш.
Мені не треба іншого в житті,
Бо я люблю і ти мене кохаєш!

Моя любов - калини ніжний цвіт,
Тепло весни, чарівний спалах літа.
Любов навіки в серці бережіть!
Любов - життя, на довгії століття!!!


* * *
                                                    Петро Гнатик
Трійця - літо золоте,
Зеленіє все цвіте.
Бо створив це все навкруг,
Бог - Отець, Бог - Син, Бог - Дух!!!

РІДНА МОВА
Петро Гнатик
Наша мова калинова
Пелюсток розмова.
Пісня Мами колискова,
Сонячна, святкова.

Розмовляє Україна,
Файно розмовляє.
Рідна мова солов’їна,
Хто ж її не знає?

Зачаровує серденько,
Душу зігріває!
Ніжне слово - РІДНА МОВА,
Живе, не вмирає!

Я просити буду знову,
На душі тривога...
Бережіть Ви рідну мову,
Як зіницю ока!!!


 
Молоді
Петро Гнатик
З Днем молоді вітаєм, любі друзі.
Ви сміливо, крокуєте в майбутнє...
Робота на землі, навчання в ВУЗі.
Любов до праці, завжди, у Вас присутня.
Ми дякуєм Батькам, зростили Вас, на славу.
Шана вчителям, посіяли добро!
Любіть же Ви завжди, Матінку - Державу,
Рідний світлий дім, школу і село.
Хай пісня солов’я, завжди під небом лине.
Хай все в твоїх руках, не тліє, а горить...
Так, молодість тебе, ніколи не покине,
Якщо душа твоя, буде добро, творить!!!
* * *
Молодість, це душі весна...
Щаслива мить - безцінний дар природи.
Вона не знає, спокою ні сна –
Завзяття, оптимізм, первісник моди.
Наша надія, гордість, слава...
Ваш дух святий, ніколи не зламати.
Дівчата, Юнаки це Вам по праву,
В оновленій країні, щастя будувати!!!


Волошкове поле
Петро Гнатик
Пахне рута - м'ята в нашому селі,
Посіяла Мати, квіти на землі.
Щоб раділи діти і росли мов квіти,
Волошкові квіти на землі.

Волошкове поле - мій казковий шлях.
Волошкове море, радість на вустах.
Гори й полонини, все це для людини,
Волошкові зорі в небесах.

Волошкові ночі, волошковий сад,
Волошкові очі, радістю горять.
Вам спасибі, Мамо, завжди будуть з нами
Волошкові квіти на землі.

Волошкове поле, мій казковий шлях.
Волошкове море, радість на вустах.
Вам спасибі, Мамо, завжди будуть з нами
Волошкові квіти, на землі!!!

Петро Гнатик
Присвячується Коняга Федору.
Другу - однокласнику.


Як важко дихати мені,
І сумно так лежать в труні.
Не чути музики - пісень,
Що там сьогодні, ніч чи день,
Пекельне літо чи зима?
Жаль інформації нема...
Душа злетіла прямо в рай,
Твоє дитинство - рідний край.
Де пас корів ти на полях
І де вивчав молочний шлях...
У школі мудрості, добра,
Дитинства, юності пора...
Омріяний, казковий світ,
Пройшло з тих пір немало літ...
Душа хмаринкою зліта,
Дощем упаде на жита.
І буде хліб на всій землі,
І буде сонце, журавлі.
І буде пісня солов’я,
В ній оживе, душа твоя.


До Яблуневого Спасу
Петро Гнатик
Літо з осінню стрічається,
Другий Спас починаються.
Яблука в долоні падають,
Ароматами нас радують.
Освятили?
Час не гаємо,Святий Спас зустрічаємо


                                                              Петро Гнатик

Хто не любить Україну,

Той не любить Мати...
Її мову солов' їну,
Київ, Крим, Карпати.

Рідну школу, квіти в лузі,
Червону калину.
Не забудьте, любіть друзі,
Неньку - Україну!!!

Батьківщина - рідна хата,
Вся родина, Батко, Мати.
Наш великий, світлий дім,
Світло затишно у нім!!!

ДЕНЬ СЕЛА!

Петро Гнатик
В Озаринцях є таланти;
Хлібороби, музиканти.
Ковалі та вчителі
І сумлінні лікарі.
Трактористи, садоводи,
Орендатори з народу.
Щей велика сільська рада,
Вам завжди поможе радо!
Скоро свято, скоро свято,
Буде в нас гостей багато...
Свято славне - День Села.
О! Це дата не мала.
Вітер віє, дощ співає,
Наш оркестр в клубі грає.
І салюти в небі сяють,
Озаринці розцвітають.
Сподобалось?
Час не гайте,
В Озаринці приїзжайте.
Коровай, шампанське буде,
Бо живуть тут щирі люди...
В кожній хаті є талант,
Озаринці - це гарант!
Озаринці не забудем
Скоро справжнє свято буде.
Двадцять першого числа,
Приїзжайте - ДЕНЬ СЕЛА!!!
Моей девчонке.

Я парень нездешний
И южных кровей.
Девчонку я встретил,
Что стала моей.
          Красивая, стройная
          И губки вразлет,
          Коса зазывающая -
          Не всем так везёт.
Точёная шейка
И запах - о, Боже!
Он солнечным зайцем
Играет на коже.
           А летом веснушки,
           Не много, а в меру,
           Губами дотронься -
           Готов на аферу.
И носик - курносик,
Упругие груди
И девственный вкус-
Не спасут меня люди…
            Влюбившись в неё,
            Однажды весной,
            Вот эта девчонка
            Мне стала женой.
                                   25.02.2004 год
Амнезия

Просыпаюсь каждый день
  я как будто в первый раз.
  Потянувшись, словно кошка,
  просыпается  она,
  будто бы жена моя.
  Знаю точно, что моя,
  но её не знаю я.

  Каждый день она другая:
  взгляд, улыбка, блеск в глазах
  И походка и манеры-
  как  вчера, но все не так.

  В ванной плещется все также,               Вот небесная манна,
  Посмотрю, кто там за ширмой,
  Интересно - это она?

  А на кухне шебуршится,
  Сковородками гремит,
  Как-то странно зашкварчало,
  поднимая аппетит.

  И шкварчит не так как раньше,
  вроде лучше бы шкварчит.
  Аппетит, какой то буйный,
  В животе кишка урчит.

  Эх, пойду-ка я на кухню,
  Посмотрю, кто там шумит.
  Присмотрелся, это та же
  кем умишко мой бредит.

  Но уже она другая,
  пахнет вкусно кофейком,
  а взглянуть бы по-другому
  так ещё и с молоком.

  Облик, каждый день меняя,
  задаёт задачу мне,
  днём то ладно не признаю,
  ну а ночью, в неглиже…

  Вдруг её я не узнаю
  Вот шалун я, чудачёк.
  Тут под нос мне вдруг взлетает
  такой милый кулачок.

  Это что за феерия!
  Притворюсь: «Болею я,
  у меня же амнезия,
  маленькая ты моя»

  Сколько лет  уже мы вместе,
  Всё тобой болею я,
  Доктора помочь не могут-
  Может ты... заразная?

  Но с тобой мне хорошо.
  И не буду я лечиться.
  Разбудил бы кто меня,
  вдруг всё снова повторится.
                                 
25.02.2005 год
Шепот
Горячо ты шептала на ушко:
Уберечь и спасти от ненастья.
Забуриться мне носом под мышку-
Апогей твоего маленького счастья.

Ты рукам моим тихо шептала,
Притворяясь маленьким гномиком.
И просила их и соблазняла
Быть уютным и крепким домиком.

Вдруг опять слышу шепот знакомый:
«Каплей пота твоей я стану.
И по телу мурашкой украдкой,
В твоих мыслях богиней воспряну».

И под ласковый шепот усну я-
Снится тихая осень с тобою.
Мы, целуясь в цветах утопая
Танцевали, кружа над листвою.
                                                           25.02.2006год

Странная беременность

Если женщина беременна-
Говорят, что это временно.
Коль мужик в этом силён-
Претендент на миллион.

У меня другая ноша
Миллионов мне не надо,
Не такой уж я хороший,
Лишь семья была бы рядом

Видно мысли Бог услышал:
(Может в этом и услада?)
И беременность любовью-
Моя высшая награда.

И Творец в отпуск декретный
Отпустил меня бессрочно
Что б объект найти заветный-
Плод носить ведь не заочно…

И нашел я (Божья воля!)
Далеко…, зато не долго.
В Москве. Зовут - Оля
Хорошо, хоть не из Конго.

В личной жизни моей, что было
Переделывать надо бы заново.
Но любовь, что плут без мыла-
И зачатие прошло внепланово.

И растет любовь, не мельчает
Заливается как соловей
А зародыш растет и  крепчает
В виде двух молодцов - сыновей.

От беременности этой нежданной
Отдыхаю я только во сне.
Но и там мечтою желанной
Ты без спроса приходишь ко мне.

И тогда отрываюсь по полной
Тебя в солнечной речке купаю
Или радугу от брызг ловлю
Иль туман с ресниц снимаю.

Но рассвет возвращает меня,
Разговор во сне прекращается,
И беременность в сердце моем
С новой силой весны распускается.
                                                
25.02.2007
 
В трёх лицах

Об этом крае не мечтал Дали.
Для многих это на краю земли.
Там, где когда-то русич дрался,
А также викинг затесался,
Где по рассказам тех волхвов,
Между Сухонских берегов-холмов,
Метели выгоняют бесов
И волчьи стаи мерзлым лесом
Сохатого пытаются загнать,
Чтоб голод северный унять.
И воют эти упыри,
Хоть где-то рядом глухари
Токуют, а в снегу под лапой ели
С ружьем охотник еле-еле,
Запал пытается сдержать,
Что бы побольше дичи взять.
Вот там…
               Малышку Бог послал...
Родившись в тихой деревушке,
Укрывшись на большой подушке,
Февральской снежною порой,
Что стала мне потом женой.
Спасибо, Господи, за то,
Что дал мне лучшую подругу
Не за грехи, а заслугу?
Какую, Боженька? Ты вдруг,
Из всех каких я знал подруг,
Оставил мне всего Одну.
Чтоб в жизни не пошел ко дну,
На счастье мать благословила,
И та, Одна меня любила.
Мне лишь бы тут… не зазвездиться,
Ведь стала мне она в трёх лицах
Жена, Любовница и Друг,
Без ласковых и нежных рук,
Без взгляда серых добрых глаз,
Родимый профиль и анфас,
Если исчезнет навсегда,
«Блеснуть» я не смогу тогда.
Да хоть живи  я сотню лет
Мне жизнь не в радость,
                                        счастья нет,
Погаснет для меня рассвет.
Опять несу какой то бред…
Ты извини, что невпопад
Мыслишки будто камнепад,-
Цепляясь, тянут, друг за другом
Уже становятся недугом.
Хотят поймать свою «звезду».
Но к эскулапам - не пойду. 
                                          
25.02.2008г.
Прости
Прости за то, что я нашелся,
Что не хотел тебя терять.
Прости за то, что я влюбился
Не стал в себе, что-то менять.

Прости, что время не заметил,
Что пролетело мимо нас-
Ребята наши уже студенты,
А не собрались в первый класс.

То, что ты ягодка опять,
Прости - не тормознул я время.
Но как, же дать тебе понять
Что мне не в тягость это бремя.

Прости за то, что юн душою,
И не сидится в кресле мне.
Занудный как старик с каргою,
Что стал ворчливее втройне.

Прости, что не хожу «налево»
Хоть бес давно стучит в ребро
Что кризис среднего несмело
Пристать пытается хитро
.

Прости за то, что слишком долго
Избавиться не можешь ты
Очаровательной фигурки
И чисто женской красоты.

Прости, что молюсь,
                             когда ты болеешь
Что трушу,
                       боясь тебя потерять
И в нужный момент
                        пожалею, согрею
Тревоги и страхи смогу я унять.

              
25.02.2011
 
Батькові на ювілей

День за днем, крок за кроком,
Звідкись взялося стільки років?
Наче вчора у Сугаках
У Немійці ловив раки
Бігав босий по стерні,
Пас худобу на горбі.
Тікав від кулі в кукурудзі,
гранату розбирав у лузі,
а батько з фронту-слава Богу...
Здається, що було це вчора:
Маленький ти біжиш до школи.
І ось вже перші мозолі
За колгоспні трудодні.
І пішки з батьківської хати
Свою стежину відшукати,
В район сусідній на навчання.
Три роки служби - бог війни,
Подяки, грамоти і трошки комари.
А Шаргород не відпускав
Свою там долю ти впізнав
Мою Матусю...  Йшли літа.
Для мене то щасливі роки
Беріг від лишньої мороки.
За пасок теж не забував
Щоб трошки людяним я став.
Роки цвіли весняним цвітом
Дорослими вже стали діти
Твоїх дітей...
В цей день татусю я бажаю
Здоров’я щоб на сотню літ
Бо внуків треба одружити
І правнуків благословити
На радість всій наші родині
На гордість нашій Батьківщині.
Хай пісня з уст твоїх лунає
І Бог у всьому помагає.
                                                
19.04.2012

  
Шановні вебмастера, будь ласка, при використанні матеріалів з сайту на інших інтернет-ресурсах заслання на сайт обов'язкове.
Яндекс.Метрика