Історія села Озаринець своїм корінням сягає в далеке минуле. Свідченням
цього є знахідки, зроблені під час археологічних розкопок. На початку 60-х років на
околицях с.Озаринець працювала Ленінградська археологічна експедиція, під час
розкопок було знайдено велику кількість кам'яних знарядь праці, періоду пізнього палеоліту(скребачки, кам'яні рубила, кістки та зуби мамонтів). Частина з них і досі зберігається в музеї сільськой школи. Під час археологічних розкопок Київської археологічної експедиції початку 70-х років ХХ століття було знайдено знаряддя праці, посуд, житло, періоду трипільської, черняхівської культури, а також поселення скіфів. Археологічні знахідки свідчать про те, що територія була заселена з давніх давен.
* * *
За свідченням архівних документів: "Труди Подольського Єпархіального історико-статистического комитета" під редакцією священника Єфімія Сенцинського
" Приходи і церкви Подольськой єпархії"(м.Кам'янець-Подільський 1901 р.) "Озаринці - містечко, лежить воно при річці Немія в горяній місцевості за 10 км від Могилева на північ".
Перша письмова згадка про Озаринці відноситься до 1431року. "Король Ягайло на цьому селі записав (продав) 50 гривень Свентославу de Zadowya"(М.Грушевський "Барське староство"). Невдовзі село было викуплено, а в 1452 році король Казимір записав Озаринці до
Ольчедаївської волості Теодорові Бучацькому, каштелянові Кам'янецькому, старості Подільському. Від Бучацьких Озаринці переходять (1553-1616 р.р.)до Язловецьких.
За свідченням Антоновича " На літо 1570 року в Озаринцях було 46 домів і 20 козацьких хат, козацька церква, базарна площа на лівому березі р.Немійки. Кількість жителів невідомо."
З 1616 року село переходить до рук Никодима Саяницького від імені княгині Родзивіль з
Острога. Потім - до Чурилів.
* * *
В документах 1600-1629р.р. замість Озаринці найчастіше зустрічається назва Ожаринці,
зрідка Базар. "...у 1629 році в Ожаринцях було 162 дома"(Книга Київського центрального архіву
№3637). Між 1629 і 1661 роками в Озаринцях були якісь несприятливі зміни, бо в 1661р."...в
Озаринцах было 5 домов крестьянских и 30 дворов казацких"(Архив Юго-Западной России, т.7, стр.516 ). В листопадi 1674 року польський король видав унiверсал на володiння селом Озаринцi синовi Остапа Гоголя - Прокоповi.
Наприкінці ХVII століття спадкоємцями Озаринець стають графи Дзедушицькі, потім Дзжерки, далі Косаківські. Саме за Дзедушицьких в 1741 році в Озаринцях було побудовано римо-католицький кам'яний костел Воздвиження Хреста Господнього, (в 30-і роки 20ст. костел був закритий, а приміщення перетворено в склад. Лише в 1987р. римо-католицька громада почала його відбудовувати.) Після приєднання Поділля, власниця Катерина Косаківська не захотіла присягнути цариці Катерині, через те маєтки її було конфісковано і надано Станіславові Комару(Комарову). Від Комарових Озаринці дістались Чацьким, пізніше Рафаловичам.
На кінець ХIХ століття Озаринці переходят в власність графині Марії Оеод
Франжинане. В 1719 році козаками було збудовано дерев'яну
церкву-Свято-Успенську. Вона була триярусна, з трьома куполами.
В 1864 році(все, що було звязано з козаками знищувалося) дерев'яну
церкву було розібрано, а матеріал відправлено в с.Вендичани, де з
нього було змонтовано церкву на цвинтарі. Місце престолу дерев'яної
церкви відмічено кам'яним хрестом, який стоїть і в наш час. В 1865
році на кошти графа Чацького, було закладено п'ятикупольний храм
разом з дзвіницею в честь Різдва Пресвятої Богородиці і освячений
в 1868 році (вартість будівництва 20000р золотом).