Лірична сторінка

"Щоб  Ваші бажання були в захоплені від Ваших можливостей!"
КАРТА САЙТА
" До..."
4. Ну, ось.
    Взагалі не так вже тут і погано. Обживаємось потихеньку.
Тепло, ясно і мухи не кусають...Тепло то тепло - інколи навіть жарко, а все інше?
Світло буває рідко. Да і то ледве блимає - економлять напевно. Це у них в крові або в генах.
З мухами все зрозуміло. Хоча які мухи? Та і що це таке? Знаю що бридке, докучливе і дз-з-зищить. А ти їх лопавкою! Ха! По склу? Ось тепер – бридке... А якщо упiймати? Дз-з-зищить! Поки не бачиш - не бридко. А хто тут такий сидить...? Ну тут реакція потрібна і розуміти психологію польоту. Як кого? Мухи звичайно. Гаразд, потім розберуся з ними.
Щось мені нудно. Я тут вже все облазив або обплавав. Подригав ногами, повіджимався руками. Може покапризувати? Лінь. Покрутитись? Нема дурних - один раз так крутнувся, ледве виплутався. Iз чого запитаєте?
Та ось сиджу я тут, як Сiрко на прив'язі(місяця не має, а то б завив). Ось в цій прив'язі ледве не заплутався. Розумію, що без неї тут довго не протягнути, але заважає вона мені здорово.
Свобода мені потрібна. О, знову свобода. Десь я про це вже чув. Пригадав! Вони майже щодня або щоночi, говорять про якийсь строк. Що вже пора. А де строк там і свобода. Тьху-тьху! Через ліве плече! Спокійно, ну і крутануло управо - реактивна сила. Трохи легше треба плювати. Взагалi, можна було просто цвиркнути скрізь зуби.
Скрізь що?! Знаю що щось корисне. Але мені воно доки не треба. А ось Там - на сво-бо-дi, без зубів, говорять не можна. Їх можна показувати, коли невдоволений чимось або задоволений.
А кому мені їх тут показувати? Огризатися можна або гризти, мою прив'язь наприклад. А ще вони інколи болять. І навіщо мені ці нервування? Немає їх і проблем немає! Повторююся. Старію напевне. Чого у мене ще немає? І без цього нудно. А якщо б було, то були б проблеми, були б проблеми- нудьгувати не довелося.
Все! Коло замкнулося. Ось i маєм! Життя це коло, де за нього треба постійно боротися, тобто ринг, лише круглий, де знову ж таки можуть дати по зубах.
А якщо їх немає? Не радій - просто по морді. За те не нудно.
Ні, ну до чого можна домовитися або додуматися нічого не роблячи.  Як я тепер розумію всіх цих філософів! А зручно вимовляти ф-фі-л-ло-с-соф-ф, без зубів. Ось би хто почув.
Э-э-й! Ні, не чують. Розгойдатися чи що. Вперед - назад. О, виходить, класно!
Ой-йой! Здається перекинувся, якось незручно в верх ногами. Застряг. Доскакався. Може попробувати назад - не виходить. Вперед - ще сильніше застряю.
Так, що робити? Не панікувати. Заспокоїтися і подумати.
Там теж запанікували. Хоча, що з них узяти, вони ж на волі. Він забігав, Його нервозність передається Їй і навіть мені. Вона то скрикне, то крикне. Стискувалась вся - аж менi незручно.
Я і так вверх ногами, руки затиснуло, голову - взагалі мовчу - не те що говорити, думати не можу. Він з криком “Зараз все буде!” грюкнув дверима. Куди його понесло?
Сіли б спокійно, заспокоїлися, пог-го-во-рили...
Нi, ну так не можна, мене ж тут зараз роздавить.Добре хоч вода довкола амортизирує.
Даремно сказав! Куд-да? Вода! Витiкає! Ось тепер паніка! Караул! Я ж звикся,  довколо вода, все життя у воді. А тут вона дзюрчить, булькає i кудись зникає (Вода дірочку знайде!). Намагаюся заткнути це Кудись. Пізно! Ну тоді за нею вперед і з піснею. Хоча співати не виходить. Зовні крик! Страшно. Їй боляче, дуже боляче, та так, що мені ще болючіше.
Мене затиснуло так, що ні зітхнути ні видихнути. Я як паста в тюбику. Мене тиснуть з усіх боків і я лізу вперед. Відчуття, що головою заліз під качалку і її розкочують як тісто під вареники. Вареники - смачна штука...
Так, мені зараз не до них. Качалка вже розминає спину, та ще й в інший бік. Який я гнучкий. Ніколи б не подумав, що тут пролізу - життя змусить.
А зовні - Вона кричить, стогне. Там ще хтось бурчить та не один. А Він де? Поруч немає, не чутно, але відчуваю Його на вiдстані– нерви мабуть у Нього нi-ку-д-дишнi. Хто ж Його так довів?
Здається я вже в горизонтальному положенi.Зовні спокійні голоси, окрім Її.
А-а, це Її заспокоюють. Чого Вона кричить? Мені вже спокійно стало. Незручно, але нічого, може це нова форма життя? Вона глибоко дихає, мені від цього лише краще - кисень все - таки. Хтось весь час  повторює:
-Дихай, дихай.
Раптом, Вона як заволає! Я, звичайно, злякався, я-а-ак ломанусь! Світло бачу включили - я, звісно, туди. Ззадi, як поршнем хто мені допомагає. Хоч нікого до цих пір там не було.
Відчуваю себе гусеницею, але повзу на світло, як метелик.
Останній стусан і моя голова попала на світ(Як потiм з'ясувалось - Божий).
Тут же мене за плечі, за голову потягнули кудиcь. Бачили б ви як я упирався, буцався, відмахувався руками, ногами. Нарешті, від обурення, тобто крику, аж принишк.
Невже це я. Неприємний звук я вам скажу.
Але це мій перший крик!
А кому подобається, коли кричать? Та ще й і ці, всi в білому, говорять: кричить значить все гаразд. Подивився б я на них як би вони кричали при такому гараздi, якщо б пролiзли там де я пролiз. Мене ще й підняли кудись вверх – показують.
А це Вона лежить, вся мокра - спітніла, бліда-а і показує зуби.
Так от Ти яка?
Рi-i-iдна...
Матуся...
Я тут! Ось він я! А де Він? 
Е-е-еЙ! Ти  білий або біла прибери від мене руки. А ножиці навіщо узяли. Це моя прив'язь. Навіщо її прищепив? Ти ж мені кисень перекрив, я ж задихнуся. Ти що різати зібрався? Допоможіть! Рятуйте! Не рiж-же-ж...Гад!
Я ж лише жити почав. Все, вмираю, задихаюся. Гм-м, та ні – дихаю. А чим? Що за булька перед носом надулася і-і лопнулася! Так от чим я дихаю - носом, а рот(до речі без зубів) теж нічого. Повітря хапає,  як пилолсос!
Але я тепер без Неї - Мами, не зв'язаний і не прив'язаний. Можу руками ногами, головою вертіти куди хочу.
Свобода! Насолодися і запам'ятай цю мить.
А це що? Знайоме - вода, тепленька. І руки теплі, миють - приємно.
Все-таки вода це життя, кайф. Звична штука.
Стійте – стійте! Навіщо з води, та в пелюшку. Теж нічого.
А навіщо зв'язуєте, це що... все!? Кінець свободі? Але що це?
Мене кладуть до Неї під пахву. Та не хай на ту свободу - тут краще,
тут тепло, добро, ласка, любов. Ще й поруч їда-а.
                      Мені добре...
P.S. Спасибі, що дочитали. За помилки - вибачте.
Шановні вебмастера, будь ласка, при використанні матеріалів з сайту на інших інтернет-ресурсах заслання на сайт обов'язкове.
Яндекс.Метрика